Лісова школа — це назва пластового міжкрайового вишкільного табору під керівництвом Головної пластової булави, зорганізованого в Америці у 1964 р. із ініціативи куреня «Лісові чорти». Від 1993 р. Лісова школа відбувається щорічно в Україні і періодично в Америці.
Основною метою школи є підготувати кваліфікованих булавних-інструкторів та бунчужних-провідників для таборів пластового юнацтва, які завжди будуть виконувати свої обов’язки згідно із кредом Абсольвента Лісової школи.
КРЕДО АБСОЛЬВЕНТА ЛІСОВОЇ ШКОЛИ
Зобов’язуюся бути прикладом для юнацтва, готовим до співпраці та з ентузіазмом, почуттям обов’язку і посвятою виконувати функції виховника, інструктора та члена проводу пластового табору впродовж цілих 24-ох годин кожного дня, від початку до кінця табору.
Цю мету осягається через:
У програму Лісової школи входять гутірки, практичне пластування, вправи в провідництві та виконання різних завдань, а всі зайняття під час табору мають вишколити кожного учасника в зразковому проведенні пластового табору. Протягом двох тижнів учасники обох вишколів співдіють із Старшиною табору та виробляють в собі почуття відповідальності та братерства, яке постає з інтенсивно дружньої співпраці для осягнення означеної мети.
Сама ідея створення Лісової Школи (ЛШ) як двотижневого Міжкрайового Вишкільного Табору (МВТ) для підготовки булавних-інструкторів та провідників таборів юнаків появилася у 1962 під час святкувань 50-ліття Пласту. Ініціятором проєкту був Ярема Весоловський, тодішний Цісар Великого Племени Лісових Чортів а головним рушієм і виконовцем став Мирослав Раковський, який створив Організаційну Комісію (ОК) та її очолював до 1973 року. Склад ОК на початках був виключно із Лісових Чортів, але постійним консультантом вже від 1963 був Тарас Дурбак, тодішний Головний Булавний Пластунів. Ключеву ролю в ОК відіграв Юліян Крижановський, який став автором програми ЛШ.
Крім вишкільних зайнять для вишколу були встановлені такі напрямні:
Згідно із цими напрямними та уживаючи на ті часи дуже детальні пляни на кожну годину зайнять у 1964 році проведено першу ЛШ. Місце табору вибрано в околиці селища Лексінґтон, недалеко від відомого містечка Гантер у горах Кетскіл. Це тоді було власністю Михайла Пежанського та Володимира Хамули, які щорічно дозволяли переведення ЛШ на їхній землі, а згодом юридично передали цю власність Пластовій Фундації в Ню Йорку для постійного користування ЛШ та іншими вишкільними таборами. Легальний доступ до місця табору був і дальше є тільки через річку, яку треба кожний раз переходити бродом. Залежно від погоди під час табору рівень бистро пливучої води може бути нижче колін або вище пояса а часом і по шию середнього росту чоловіка. Ця фізична перешкода створювала вражіння буття на відлюдності і все була причиною браку непрошених гостей
Протягом ЛШ ч. 1, зокрема першого тижня, провід табору під командою Василя Палієнка та його заступника Петра Содоля майже щоденно вносив корективи до заплянованої програми та способу переведення вишколу. Остаточно встановлено стандарт ЛШ, як вишкільного табору до якого потрібно дуже сумлінно готуватися а підчас вишколу вже від першого дня обовязково діяти на 100%. Всі наступні ЛШ пішли за цим зразком.
ЛШ від початку формально і дійсно діяла як МВТ(мабуть перший в Пласті) для учасників із різних країв де існував Пласт. Всетаки тому, що табір відбувався на терені США (чисельно найбільший край до 1993) то переважаюча більшість проводу і учасників все була із США. Також помимо статусу МВТ в роках 1964-1967 ЛШ фактично була підпорядкована КПС-США (точніше Крайовій Таборовій Комісії), яка усім сприяла і все активно допомагала. Тодішня ГПБ хоча схвалювала і підтримувала організацію і переведення ЛШ чомусь уважала, що не мала юридичного права переводити табір на терені одного із країв. Щойно у 1968 із ініціятиви тодішного Головного Булавного Юнаків ЛШ була підпорядкована ГПБ як окрема Референтура під проводом Ю. Крижановського. Від 1973 Головними Референтами чергувалися: Петро Содоль, Роман Копач, та найдовше Юрій Данилів. На окрему згадку тут заслуговує Роман Микита, який від 1964 до 2006 року постійно та з особливою обовязковістю виконував адміністраційні функції у Референтурі. Загалом у керівництві ЛШ як члени Референтури чи Коменданти ЛШ були члени куренів: Лісові Чорти, Сіроманці, Бурлаки, Побратими, Вовкулаки, Червона Калина, Орден Хрестоносців та Орден Залізної Остроги.
В часі 1975 – 1980 постепенно уведено зміни у структурі та частинно у програмі ЛШ коли на місце Проводу і основного вишколу встановлено: Старшину, Вишкіл Бунчужних та Вишкіл Булавних. Старшина складається із Коменданта і його трьох заступників – кожний відповідальний за частину таборової діяльности: Головний Бунчужний (програма), Шеф Штабу (адміністрація) і Обозний (господарка). Вишкіл Бунчужних (в числі 3-4) це кращі Абсольвенти основного вишколу, які підготовляються на провідників таборів а на ЛШ практично діють як булава табору виконуючи обовязки інструкторів ділянок та чергуються функціями: бунчужний, писар, начальник кухні і впорядник гуртка. Вишкіл Булавних це основний вишкіл для підготовки інструкторів-булавних на табори УПЮ, який в останніх роках складається із 14-17 (максимум може бути 24) учасників організованих у трьох (часом 4) гуртках. Середній вік учасників звичайно є 19 років. Переважно учасниками є старші пластуни, може 1-2 юнаки та часом один сеніор (від 1995)! Історичною темою кожного табору ЛШ є Українська Повстанська Армія.
Із відродженням Пласту у Львові вже у 1991 на ЛШ появилися інструктори і учасники з України (тоді ще УРСР) та Польщі, які опісля стали кадрою для ЛШ в Україні. Перша ЛШ (під числом 25) в Україні відбулася у 1993 році в околиці Гнилого Потоку, недалеко історичної гори Маківка в Карпатах під проводом Богдана Генеги, Євгена Дувалка та Богдана Гасюка. В таборі були також учасники із США, Канади і Польщі. Отже табір тут також від початку став справді міжкрайовим. Помимо різних труднощей і перешкод вишкіл пройшов успішно і став зразком для проведення ЛШ в наступних роках на тому самому місці. Згодом стараннями Б. Генеги місцева влада зарезервувала той терен для постійного ужитку ЛШ та інших пластових таборів.
Всі табори ЛШ мають однакову програму та спосіб переведення, але три були таки інакшими бо чимсь відрізнялися від реґулярних ЛШ. В 1982 ЛШ взяла на себе керівництво табором юнаків (разом 417) підчас ЮМПЗ. Отже перший тиждень пройшов у формі “Вишколу Курінних”, які протягом другого тижня виконували обовязки провідників 12-ох куренів юнаків. Наступна ЛШ у 1983 році відрізнялася тим, що другий тиждень проведено на Вовчій Тропі де учасники стали булавою та інструкторами 5-денного “Вишколу Гурткових” в якому взяло участь 24 юнаків із окружного табору. Третім виїмком була ЛШ у Австралії де у 2001 під проводом Богдана Генеги і Юрія Мончака переведено справді реґулярний табір ЛШ, який на доручення ГПБ формально носив скорочену назву “МВТ” бо між учасниками були 4 пластунки.
