Історична тема Лісової Школи

Що таке УПА?

Українська Повстанча Армія, скорочено УПА, — це українська військова формація під час Другої світової війни. Основною базою оперативних дій якої була територія Західної України, але вона була також активною в центральних областях України та в Польщі. Її відділи рейдували в Білорусь, Чехословаччину та Румунію. Метою УПА було створити українську самостійну соборну державу, i для здійснення цього вона від 1942 року боролася спочатку з гiтлерiвсько-нацистським, а опісля від 1944 до 1949 року із сталiнсько-комуністичним режимом. Офіційною датою народження УПА є 14 жовтня 1942 року.

Які були початки УПА?

УПА зродилася зі збройних відділів, які організувалися на Поліссі та Волині в 1942 році для оборони українського населення проти насильств німецької влади i червоних партизанів. Початково ці збройні відділи діяли під керівництвом чи впливом кількох різних політичних угруповань. Літом 1943 року всі відділи на Волині i Поліссі були об’єднані під назвою УПА та командуванням полковника Дмитра Клячкiвського — «Клима Савура», який був провідником ОУН на тому терені. Рівночасно організація збройного спротиву поширилася на Галичину та на центральні області України. Так, восени 1943 року, всі західні та частина центральних земель (до Умані) були охоплені українським національним повстанським рухом.

Яка була організаційна структура УПА?

В листопаді 1943 року Головним Командиром УПА став генерал-хорунжий Роман Шухевич — «Тарас Чупринка». Йому до помочі діяв Головний військовий штаб (ГВШ) під керівництвом генерала-хорунжого Дмитра Грицая — «Перебийноса» та генерала-хорунжого Олекси Гасина — «Лицаря». Головний журнал УПА «Повстанець» був редагований сотником Миколою Дужим — «Вировим», а визначним командиром старшинських шкіл був майор Федір Полевий — «Поль». Терен дій УПА був поділений на три території: «УПА-Північ» на Волині і Поліссі, центральні області — «УПА-Південь», та Галичина, в якій організувалася «УПА-Захід». Кожна із цих територій поділялася на Воєнні округи (ВО). Бойові відділи були зорганізовані подібно як у регулярних арміях. Сотня ділилася на три чоти, чота — на три рої, а один рій звичайно складався із 10-12 вояків. Дві або більше сотень творили курінь; два або більше куренів становили загін (полк), а всі бойові частини на території одної ВО творили Групу (дивізію)

Яке було відношення УПА до ОУН?

Організація Українських Націоналістів (ОУН) під проводом Бандери-Лебедя-Шухевича, як революційно-політична організація, мала свою окрему структуру із станицею в кожному селі у західних областях. Станиці об’єднувалися в кущ, кущі в район, райони в надрайон, надрайони в округу, i т.д. Цю структуру популярно називали «тереновою сіткою», «цивільною сіткою» або просто «сіткою». Одним із завдань якої було діяти як запілля для УПА та виконувати такі функції:

• резерва (Самооборонні кущеві відділи —СКВ);
• безпека і розвідка (Служба безпеки)
• медична служба (Український червоний хрест — УЧХ),
• постачання харчами (станиці ОУН), і т.д.

Сітка не була військом, але на найвищому щаблі відповідальності в одній особі поєднувалися функції Головного Командира УПА та Голови Бюро Проводу ОУН. Це, та факт, що понад 90 відсотків вищих старшин УПА були членами ОУН, сприяло тісній співпраці між обома структурами. Незалежно від того УПА зберегла характер загально-національної, а не групової повстанської формації.

Коли відбулися найбільші бої?

Період найбільш запеклих боїв з окупантами припадає на 1944 рік. Найбільший бій відбувся 24 квітня 1944 року коло села Гурби на Волині, де п’ять тисяч вояків з «УПА-Пiвдень» та «УПА-Пiвнiч» були оточені військами НКВД у силі 30 тисяч. Після жорстокого цілоденного бою загони УПА під оперативним командуванням майора Миколи «Ясеня» Свистуна вночі пробилися із оточення. Один із останніх більших боїв проти німців відбувся 9 липня 1944 року на горі Лопата в горах Карпатах. Там один курінь із Групи «Говерля» під командою Василя «Різуна» Андрусяка впродовж цілого дня успішно відбивав атаки двох німецьких дивізій. 30 вересня 1944 року під Уневом на Львівщині відбувся один із перших більших боїв на терені УПА-Захід із військами НКВД, в якому загін УПА під командою Дмитра «Яструба» Карпенка успішно відбив 22 наступи бригади НКВД із танками. Сотник Д. Карпенко був першим старшиною УПА, який одержав найвище військове відзначення за хоробрість — Золотий Хрест Бойової Заслуги 1-го класу.

Скільки було вояків в УПА?

Німецька військова розвідка оцінювала УПА на 200 тисяч і більше. Деякі автори української еміграційної літератури підхопили цю цифру і її широко використовували. Тому й створився своєрідний міф про двісті тисячну армію, хоч донині немає ніякого документу для підтвердження правдивості цього числа. Головна команда УПА під час активної боротьби з очевидних причин не публікувала таких даних, як рівно ж з виправданих причин не заперечувала цих перебільшених чисел. В останніх роках існування СРСР радянська література вперше почала подавати чисельність УПА, але також значно перебільшено — 90 тисяч у 1945 році. Однією із причин такого перебільшення чисельності є те, що окупанти не розрізняли між вояками УПА і членами теренової сітки ОУН чи цивільними людьми, які симпатизували повстанцям і допомагали, чим могли. Все-таки підпільні документи, свідчення старшин УПА та висліди дослідів виразно вказують, що чисельний стан штабів та бойових відділів УПА в один час не перевищував 30 тисяч в 1944 році. Хоч усіх тих, хто в різний період воював у рядах УПА, могло бути сто тисяч або більше.

Яке було відношення УПА до УГВР?

15 липня 1944 року постала Українська Головна Визвольна Рада (УГВР), якій підпорядкувалися УПА та ОУН. УГВР, Президентом якої було вибрано Кирила Осьмака, являла собою тимчасовий парламент України, а її Генеральний Секретаріат, під головуванням Романа Шухевича, був фактично підпільним урядом. Його накази чи заклики виконувало населення, наприклад в справі оборони прав Української Греко-Католицької Церкви, спротиву насильній колективізації, спротиву так званим виборам і подібне. УГВР була тою політично-громадською установою, яка давала напрямні для боротьби УПА. У 1946 році до складу УГВР увійшов також отець Микола «Лаврівський» Хмільовський, голова підпільної греко-католицької церкви.

Хто воював у рядах УПА?

УПА було військом, до якого зголошувалися і в якому служили українці різних політичних переконань та люди різних національностей. Там були ветерани Армії УНР і УГА, ветерани різних чужинських армій, члени ОУН С. Бандери, члени ОУН, полк. А. Мельника, лікарі-євреї та вояки не українці з 13-ти національностей. Але переважаючою більшістю вояків була сільська молодь західних областей без партійної приналежності чи попередньої військової служби. Власне тому можна сказати, що УПА була народною армією, в якій міг служити кожен, хто хотів боротися за Україну під гаслом «Воля народам — воля людині».

Коли закінчилася боротьба УПА?

Згідно із рішенням УГВР у роках 1946-1949 відбувалася планова демобілізація бойових відділів УПА і перехід старшин і підстаршин УПА до «сітки», яка в цьому часі почала називатися «Збройне підпілля». Найдовше воювали частини «УПА-Захід» під командою полковника Василя «Шелеста» Сидора, зокрема кадрові сотні Карпатської Групи «Говерля» під командою майора Миколи «Грома» Твердохліба, які проводили оперативні дії в карпатському просторі ще влітку 1949 року. Восени 1949 року були розформовані ці останні військові відділи, вояки і старшини яких включилися у ряди Збройного підпілля і продовжували організовану боротьбу методами підпілля до 1954 року і далі.

Текст: Петро Содоль