Ми бачимо перед собою нашу прощальну ватру. Перша частина буде серіозною і ми маємо тут відбути важний обряд, який щороку відбувається на Лісовій Школі. Цей обряд чи ритуал чи церемоніял вяже собою дуже глибоку і важливу пластову символіку. Цей обряд складається з вручення кожному із Вас дубового жолудя.
Я хотів би попросити, щоб ми зараз всі встали, щоб я мав нагоду кожному із Вас вручити цей жолудь. І тоді я би коротко хотів пояснити символіку і значіння цего обряду. Прошу стати хлопці.
Отже, хлопці, десять років тому як я мав можливість бути на Лісовій Школі. Я також був учасником у цему обряді. Тоді друг Содоль був комендантом і вручав іншим таборовикам і мені цей жолудь.
Що для нас означає цей обряд, якою для нас є ця символіка? І обряд і символіка можуть мати якусь вартість тільки тоді, коли ми надаємо їм значіння. І згідно з нашою пластовою символікою жолудь для нас означає силу. Силу не фізичну, але силу духа і характеру. І повертаючись до тих коротких слів якими ми відкрили цей вишкіл знову повертаємося до переконання, що ця сила, сила характеру є основна причина і основний успіх нашого вишколу і нашої програми.
Сила характеру означає ріжні речі для ріжних із нас. Для змагунів першунів це означає, щоби використати свої успіхи і щоби принести молодшим юнакам пластунам цей досвід знання і науку духову, які вони тут набули. Але характер це є слово, яке стосується не тільки першунів, змагунів і переможців.Це стосується кожного із нас. І у випадку неуспіхів, характер виказується в тих які незраджуються тим і йдуть дальше вперед.
Тому, що Лісова Школа це не є початок ані кінець нашого пластування. Це є чергове випробування нас, наших здібностей і наших духових сил. І іспит характеру виходить позитивно тоді коли кожний з нас зміряє себе за найтруднішими і найбільш вимогливими критеріями. Не критеріями точкування, не критеріями спостережень інших, але найбільш вимогливих. Тих критерій, які кожний знаходить у власному нутрі у себе самого. А це мірило є дуже просте; чи я осягнув це все що я міг осягнути, чи я із себе здав це все на що мої можливості мої здібності дозволяють.
І ця Лісова Школа це тільки настуне із черги із таких випробувань, яких ми зустрічати будемо в житті дуже часто багато разів. І якщо будемо памятати, щоби в кожному змагу себе міряти відносно власних можливостей і в кожному випадку видавати із себе це все що ми можемо. То тоді і тільки тоді ми станемо дійсно взірцевими пластунами, добрими провідниками. І тільки тоді ми заслужимо ну ту всю увагу, яку вклали в нас наші виховники, наші старші і наш провід. Дякую.
ст. пл. Адріян Сливоцький
комендант ЛШ 13-1976
Примітки:
- А. Сливоцький був учасником ЛШ ч.3-1966 маючи 16 років. Він закінчив першуном (#1) цеї ЛШ. Опісля в роках 1969, 1970, 1971, 1972 він повертався на ЛШ як існтрукторта член Старшини. А в 1976 був комендантом. Його слово на прощальній ватрі було записане на тасьмі і тут подане точно так як він говорив.
- Вручення дубових жолудів під час прощальної ватри кожної Лісової Школи почалися вже від ЛШ 1-1964 коли це зробив тодішній комендант Василь Палієнко. В тих часах при вході до лісу із поляни де стояли шатра близько місця де нині є «штаб» був дуже старий дуб. А довкола цего дуба на землі було повно різного віку дубових жолудей. Тут комендант назбирав жолудей, які він при кінці прощальної ватри вручив кожному присутному. В цему часі комендант також мав коротке слово про значення нашого вишкільного табору, який був переведено як «експеримент». Комендант заявив, що «експеримент» вдався і Лісова Школа буде відбуватися кожного року. А цей дубовий жолудь мав нам пригадувати про відбуті два тижні ЛШ та про те як якісно треба організувати та переводити юнацькі табори.
- Вже у 21 столітті один із абсольвентів ЛШ запитував чи треба той дубовий жолудь «зберегти навіки» чи «кинути у ватру» на таборі де Ти став інструктором чи «посадити у землю». В принципі кожний із варіянтів може бути позитивний.
- В пластовому однострою є кілька кишень і одну кишеню можна зробити місцем сховку того дубового жолудя. Присутність цего жолудя у пластовому однострою буде все нагадувати цему пластунові про Лісову Школу.
- Але коли Ти повертаєш на ЛШ як існтруктор чи пізніше як член Старшини то тих жолудей може назбиратись забагато на одну кишеню. Тому додаткові жолуді краще «кинути у ватру» під час юнацького табору і при тім розповісти про ЛШ або «посадити в землю» десь в околицях де відбуваються пластові табори.
СКОБ! Петро Содоль